Деяких з викрадених в Криму громадян України після погроз, знущань, пограбування й побиття все ж звільняють. Так трапилося, наприклад, 04.03.2014 з українським політиком і бізнесменом Геннадієм Балашовим, захопленим на виході з відділку міліції у Сімферополі, або з журналістом Радіо Свобода Левком Стеком, якого 18.03.2014 викрадають з маршрутки під Бахчисараєм, а за кілька годин викидають у полі.

Деяких викрадених утримують кілька днів. Так, 09.03.2014 на незаконному контрольно-пропускному пункті «Перекоп» захоплюють активісток Автомайдану Катерину Бутко і Олександру Рязанцеву, а також журналістку Олену Максименко, фотокореспондента Олеся Кромпляса, водія Євгена Рахно. При незаконному затримані громадян б’ють і грабують, а «Джип Вранглер», на якому приїхали журналісти, пошкоджують. Групу журналістів тримають у приміщенні СБУ в Севастополі, а активісток Автомайдану допитують на базі ЧФ РФ у тому ж місті. 11.03.2014 їх звільнили. 

15.03.2014 в Криму окупаційна влада захоплює активістів Студентської Асамблеї Марту Погорілу та Аліка Сардаряна, які їдуть для фіксації порушень під час проведення нелегітимного референдуму. Екс-беркутівці їх б’ють, піддають знущанням, а активістку ще й сексуальним домаганням. Після завершення квазіреферендуму їх відпускають.

Декого з тих, хто демонстрував чітку громадянську позицію, окупанти та їх пособники змушують силою та погрозами залишати власні оселі та виїжджати з Криму. 10.03.2014 у Балаклаві до квартири 63-річного євромайданівця, науковця Ігоря Кирющенка, який брав участь у акції спротиву окупації 09.03.2014 у Севастополі, вривається група людей з пов’язками «Російський блок» (ймовірно, так званий «батальйон «Російський блок») і погрозами змушує виїхати. 15.09.2014 у Севастополі бойовики «самооборони» викрадають під час богослужіння священника парафії Успіння Пресвятої Богородиці Севастополя, головного військового капелана Кримського екзархату Української греко-католицької церкви  Миколу Квича, піддають фізичному тиску, а окупаційна влада погрожує йому судовим переслідуванням. Після звільнення священник виїжджає з Криму.

Доля деяких українських патріотів склалася особливо трагічно. 07.03.2014 у Сімферополі безслідно зникають євромайданівці, жителі міста Рівне Валерій Ващук та Іван Бондарець, які приїхали з Києва підтримати cпротив окупації. 15.03.2014 у Севастополі «самообороновці» та колишні правоохоронці виводять із квартири проукраїнського активіста, екс-співробітника СБУ Василя Черниша, якого досі не можуть знайти. 17.03.2014 в Криму зник Валід Абу Юсуф (етнічний росіянин Сергій Селенцов, який прийняв іслам).

У Севастополі 09.03.2014 бойовики незаконного парамілітарного формування «батальйон «Російський блок» захоплюють учасників Революції Гідності, яких раніше помітили на акції спротиву окупації у сквері Тараса Шевченка. На учасників заходу нападали, в результаті частина з них опинилася у лікарні. Микола Шиптур під час захоплення проросійськими бойовиками здійснює неприцільні постріли з пістолета, щоб відірватися від переслідувачів. Владислава Поліщука і Сергія Ткачука побили, але за кілька днів відпустили. Була звільнена і Ольга Чернятинська.

У березні 2014 багатьох громадян України з активною патріотичною позицією викрадають, ув’язнюють, катують і допитують. Є загроза їх життю і здоров’ю. 09.03.2014 вранці на залізничному вокзалі Сімферополя бойовики «кримської самооборони» захоплюють співкоординатора руху «Євромайдан-Крим» Андрія Щекуна і активіста руху «Євромайдан-Крим», екс-голову Республіканського комітету АР Крим з лісового господарства Анатолія Ковальського. Того дня їх утримують у лінійному відділку міліції на залізничному вокзалі, потім кидають у перетворений на тюрму підвал військового комісаріату АРК у Сімферополі. Весь час тримають зі зав’язаними очима, на першому допиті цілком без одягу, б’ють. Окрім того Щекуна катують електрострумом, стріляють із травматичної зброї по ногах і руках (пізніше хірург витягне з його руки дві кулі). Заручники свідчать, що їх допитували кримські колаборанти та російські спецпризначенці.

11.03.2014 у центрі Сімферополя особи з кийками, які назвалися хлопцями з Ростова, знаходять у Михайла Вдовченка український прапор і конвоюють його до офісу партії «Російська єдність». Там євромайданівця б’ють і допитують, а пізніше відправляють до того ж підвалу військкомату, де кілька днів піддають тортурам, психологічному тиску та допитам.

14.03.2014 кілька автомобілів переслідують і після обстрілу з автоматичної зброї захоплюють авто з активістами Автомайдану Олексієм Гриценком, Наталією Лук’яненко та Сергієм Супруном, які надають в Криму гуманітарну допомогу заблокованим українським військовим частинам. Українців б’ють і також ув’язнюють у підвалі-тюрмі, де чоловіків піддають тортурам. Наступного дня Олексія Гриценка доправляють у Севастополь, де допитують кілька днів. Сергія Супруна продовжують катувати у Сімферополі. 16.03.2014 викрадають також операторів об’єднання кінематографістів «Вавілон’13» Ярослава Пілунського та Юрія Грузінова.

У середині березня 2014 захоплюють ще кілька цивільних громадян України. У тому ж підвалі військового комісаріату АРК піддають тортурам активіста Максима Кривиденка і випадково затриманого у Сімферополі павлоградця Юрія Шевченка. Шевченку, зокрема, прострілюють обидві ноги (пізніше хірург під час операції вилучить 9-мм гумову кулю з правої підколінної області) та відрізають частину вуха.

12.03.2014 оперативна група департаменту контррозвідки СБУ захоплює у Херсонській області чотирьох російських шпигунів, які пересувалися під легальним прикриттям на мікроавтобусі в районі дислокації українських підрозділів. Виявлено, що вони проникли на територію Херсонщини в об’їзд прикордонних постів, мали легальні паспорти з кримською реєстрацією та встановили інфрачервоні маяки для наведення на військові об’єкти України. З їх допомогою російська авіація могла точно вийти на ціль та уразити системи протиповітряної оборони. У затриманих виявили електронну апаратуру та радіомаяки.

Керівник групи шпигунів мав паспорт на ім’я уродженця і жителя Джанкоя Арбузова. Втім керівник оперативної групи СБУ, житель Криму, виявив у його показах невідповідності. У Херсоні шпигун зізнався, що є офіцером Головного розвідувального управління Генерального штабу РФ Романом Філатовим. Це стає доказом прямої участі Росії в агресії проти України, яку військово-політичне керівництво РФ намагається заперечити. Також з’ясовано, що Філатов нелегально працював на території України чотири роки, що стало черговим свідченням грубого порушення російською стороною українсько-російських угод, що забороняли проведення розвідувальних дій проти партнера.

Викрадення, катування, вбивства проукраїнських активістів у тимчасово окупованих Криму і окремих районах Донецької і Луганської областей, незаконні засудження кримчан та жителів інших регіонів України нелегітимними “судами” в Криму або судами в РФ тривають.

07.04.2021 уповноважена Верховної Ради України з питань прав людини повідомила, що Росія незаконно переслідує 133 громадян України за політичними мотивами, із яких 114 осіб ув’язнено: 97 перебувають у РФ, 17 в Криму. При цьому 78 громадян України є кримськими татарами. На тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу Росія та підтримувані нею сили утримують 376 людей. Правозахисники повідомляють про 45 зниклих безвісти в Криму протягом 2014–2020, доля 15 з них невідома досі. Експерти припускають, що більшість з них вбито.

Протягом 2014–2020 відбулося три хвилі звільнень. Найбільше (2957) вдалося звільнити під час першої хвилі у березні 2014 – грудні 2015, завдяки посиленому тиску на Росію міжнародної коаліції, захопленню українськими військовими значної кількості громадян РФ, які воювали на Сході України, та Мінським домовленостям. У 2016 – листопаді 2017 були одиничні випадки. За інформацією Служби Безпеки України у 2016, наприклад, українська сторона повернула 16 своїх громадян.

Велике повернення відбулося 27.12.2017. Попередньо влада України погодилася передати бойовикам 306 утримуваних, а підконтрольні Росії злочинні угруповання «ЛНР» і «ДНР» – 74 особи. Втім реально на окуповану частину України виїхало 233 особи, оскільки 73 інших не захотіли повертатись. На підконтрольну ж Україні територію повернулися 73 особи (одного бойовики не відпустили). У 2019–2020 рр. на вільну територію України повернулося понад 130 осіб.